Відділ освіти та спорту Єланецької селищної ради

Жак Іван Микитович

(1918-1998)

Народився в 1918 році на Черкащині. Трудову діяльність розпочав у 1939 році після закінчення Одеського педагогічного інституту вчителем географії. З 1941 по 1945 рік брав участь у боях проти німецько-фашистських загарбників. Був нагороджений орденом Червоної Зірки та медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р. р.» З червня 1945 року працював вчителем географії Єланецької середньої школи, а потім директором цієї ж школи, інспектором шкіл, завідуючим Єланецьким відділом районним відділом народної освіти (1955-1958 роки).

У жовтні 1960 року його обрали головою виконкому Єланецької районної ради народних депутатів.

З 1964 по 1980 рік – директор середньої школи №2 м. Вознесенська, №14 м. Миколаєва та вчителем географії, Нововасилівської середньої школи Єланецького району. За період роботи в Єланецькому районі Іван Микитович Жак зарекомендував себе ініціативним і наполегливими працівником у вирішенні складних питань освітянської та громадської роботи. Був обраний депутатом Миколаївської обласної ради. Помер у 1998 році. Похований у м. Миколаєві.

Калашнікова Лідія Федорівна

Народилась 15 червня 1934 року в Донецькій області. В 1953 році закінчила Мар'янське педагогічне училище. Трудову діяльність почала вчителем початкових класів. У 1955 році призначена інструктором шкільного відділу Станіславського обкому комсомолу. На все життя зберегла враження від Всесвітнього фестивалю молоді у Москві (1957 рік), делегатом якого вона була.

З 1971 року життя Калашнікової Лідії Федорівни пов’язане з Єланцем. Працювала завідуючою методичним кабінетом, організовувала семінари, виставки, педчитання. Вивчала з молодими вчителями спадщину А. Макаренка і В. Сухомлинського.

З 1973 по 1977 рік директор Єланецької середньої школи. Це були роки величезного натхнення і самовідданої праці. Випускниками тих років були поетеса Лілія Золотоноша, переможець конкурсу вчителів англійської мови Американської ради по співробітництву з Україною в області освіти та вивчення мов Мельник В.В., підполковник у відставці А.Куліш, заступник начальника відділу внутрішньої політики Миколаївської облдержадміністрації Носенко О.І. та багато інших учнів, які з честю несуть звання учня - випускника Єланецької середньої школи. Під керівництвом директора школи Калашнікової Л.Ф. в закладі був організований великий учнівський хор, 2 вокальні групи, створено музей Бойової і Трудової слави. Учні школи здійснювали поїздки у Брест, Москву, Ленінград, Сталінінград, на Кавказ, у Крим, в Карпати.

З серпня 1977 по 1987 рік – працювала на посаді завідуючої районним відділом освіти. Знову наполеглива і цілеспрямована трудова сторінка в біографії Калашнікової Л.Ф.

В районі – Перехідний прапор Міністерства освіти України за підготовку шкіл до нового навчального року.

Разом з районною владою було розпочато будівництво Новоолександрівської середньої школи, виготовили документацію для будівництва Куйбишевської середньої школи.

У 1981 році було побудовано найбільшу нову школу в районі – Єланецьку середню школу.1987 року і до виходу на пенсію за власним бажанням працювала в Єланецькій середній школі.

Стоянов Іван Іванович

Директор школи з 1966 по1969 рік

Для всіх – еталон досконалості, професіоналізму. Умілий організатор, завжди йшов попереду часу на самому його вістрі. Енергійний, цілеспрямований, людина з високою відповідальністю. Завжди прагнув передати своє вміння молодим, обмінювався з ними думками про нове в роботі шкіл, аналізував і давав поради. Мав свій індивідуальний творчий підхід до всіх справ і це давало позитивні результати.

Троценко Лідія Іванівна

Працювала директором Єланецької середньої школи з 1963 – 1966 та 1969 – 1972 роки Уміла відчувати поряд із собою людину, уміла розуміти її душу, бачила в її очах духовний світ, радість, горе.Вважала своїм головним завданням підтримати молодого вчителя. З її легкої руки проросло багато золотих зерен учительства.

Чугута Раїса Федорівна

- вчитель української мови та літератури, 29 років працювала директором школи, але в душі Раїса Федорівна була і залишається насамперед вчителем. Вона вчитель вищої категорії, учитель — методист. Її баторічний досвід роботи дає можливість їй досконало і творчо виконувати програмно — методичні вимоги до уроку, раціонально обирати структуру і темп проведення уроку, вміло забезпечувати виконання поставлених завдань.

Її майстерність полягає в тому, що робота учнів на уроці будується у формі діалогу, дискусії, у поєднанні аналізу і синтезу, індукції і дедукції з вчасно поставленими і добре продуманими запитаннями, дібраними практичними завданнями. Учню відводиться роль інтелектуального лідера, який працює під керівництвом невидимого диригента, який вчасно чує, помічає, підправляє, підтримує кожного вихованця, залучаючи його до співпраці.

У стосунках з учнями на уроках вчитель строгий, вимогливий, але учні ч поважають цю строгість, вважають, що Раїса Федорівна добра і чуйна. Учнів вражає глибина і обсяг знань учителя, її творчість. На її уроках немає часу для нудьги: увага школярів концентрується на засвоєнні важливих наукових понять, узагальненні правил, провідних світоглядних ідей; поєднання змісту уроку з життям, з практикою та особистим життєвим досвідом школярів; створення реальних можливостей для застосування учнями отриманих знань, умінь, навиків, а головне, не допускання формального засвоєння теоретичних відомостей.

Системою роботи вчителя стала організація навчальної праці учнів у формі колективної діяльності. З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу . Вчителька проводить уроки - подорожі, уроки - дослідження, уроки - практикуми, захист проектів.

Результатом роботи вчителя є участь учнів у різноманітних конкурсах, олімпіадах і перемоги на районному, обласному рівнях, призові місця на республіканських олімпіадах, Але найбільше їй завдячують за ґрунтовні знання, привиту любов до української мови та літератури ті, хто обрав професію вчителя , наслідуючи свого наставника, а таких десятки.

Раїса Федорівна керує музеєм школи, якому у 2008 році присвоєно звання. зразкового музею, в цьому є її заслуга, адже це людина, яка звикла до кожної дорученої справи відноситися відповідально, творчо, плідно.

Її успіх - це плоди напруженої праці. Глибокий професіоналізм, захопленість своєю справою, поміркованість складають основу її педагогічних досягнень авторитету. Нагороджена нагрудним знаком «Василь Сухомлинський» 2010 рік

Кулик Фіонія Сергіївна

народилася 20 січня 1942 року в с. Секунь Старожинського району, Волинської області. Працювала директором Калинівської середньої школи з 1.09 1977року по 1.09.1999року. За роки її керівництва школа стала однією з кращих у районі, відомою в Миколаївській області та за її межами: побраталася зі школами Старомінського району, Ставропольського краю(Росія). На честь цього та за ініціативи Фаїни Сергіївни була висаджена алея дружби. Відмінник народної освіти1984 рік

Хроленко Григорій Васильович -

один з небагатьох у нашому районі удостоєний медалі А.С.Макаренка у 1974 році.

25 років роботи у Возсіятській школі стали для Григорія Васильовича періодом творчої праці, повноти життя - до цього прагне кожна культурна, освічена людина. Він розкрив свої здібності і талант в благородній справі виховання молодого покоління, знайшов себе в одній із найцікавіших, найскладніших, найгуманніших професій.

Після закінчення фізико-математичного факультету Миколаївського державного педагогічного інституту в 1964 році разом з дружиною Тамарою Іванівною, яка стала для чоловіка добрим другом і мудрим порадником, був направлений вчителем математики у Возсіятську середню школу, З 1965 року Григорій Васильович став працювати директором Возсіятської восьмирічної школи, а вже у 1969 році був призначений директором щойно збудованої Возсіятської середньої школи. Школа із самого початку була переведена на кабінетну систему навчання. За час роботи у середній школі був створений дружний, працездатний трудовий колектив педагогів, вихователів групи продовженого дня і пришкільного інтернату, де проживало 56 школярів. Це були справжні майстри своєї справи, які віддавали серце і душу навчанню і вихованню підростаючого покоління.

За сумлінну працю Хроленко Григорій Васильович неодноразово був нагороджений грамотами Міністерства освіти Української PCP та Українського республіканського комітету профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ, грамотами обласного управління освіти та районного відділу освіти, заносився на обласну ті районну Дошки пошани.

Багато сил, енергії та тепла Григорій Васильович віддавав педагогічній праці. За успіхи в роботі нагороджений медаллю «Ветеран праці», присвоєно звання «Відмінник народної освіти УРСР».

У 1990 році Григорій Васильович Хроленко став сільським головою. Але для жителів села він залишився, як і 25 років поспіль, ДИРЕКТОРОМ. І слово це вимовляли і вимовляють з великою повагою і шаною. До нього йшли зі своїми проблемами і негараздами возсіятчани, його колишні, уже сивочолі, учні, щоб почути мудру пораду, отримати настанову. Процес виховання тривав, доводячи свою безперервність. Немалий проміжок свого життя, який рівняється десятиліттю, Григорій Васильович віддав вирішенню проблем села. За сумліннй працю має нагороди і грамоти обласної ради народних депутатів та районної ради.

Це людина високої моралі, неперевершений педагог, мудрий наставник і порадник. Він виховав двох добропорядних синів, один з яких продовжив вчительську справу своїх батьків.

З 2000 року Хроленко Григорій Васильович знаходиться на заслуженому відпочинку, але і досі залишається своєрідним мірилом морально-етичних цінностей. По ньому досі звіряють кожен крок у школі. Як би в даній ситуації вчинив він? А що б він на це сказав?

К.Д. Ушинський назвав директора головним вихователем школи. Григорій Васильович був ним, тому що будив і утверджував в душах дітей і учителів благородні почуття і переживання. Він виховував людську гідність і віру в добро.

Він так і залишився для всіх Директором. І це є виявом найбільшої поваги, шани і визнанням тієї великої місії, яку гідно виконала ця людина.